Пробігати текст очима — нормально, якщо знати, де губиться важливе

Відкрили довгий пост, пробігли очима перші рядки й погортали далі. А потім з’ясувалося, що головне було посередині: строк, умова чи коротке «крім».

У такі моменти легко вирішити, що ви розучилися читати. Але з екрана мало хто читає текст від початку до кінця. Очі йдуть звичним маршрутом і вихоплюють шматки, а дослідники давно записують, куди саме вони дивляться. Якщо знати цей маршрут, зрозуміло, чому важливе випадає і як його не втрачати.

Мало хто читає з екрана поспіль

Nielsen Norman Group (NN/g) вивчає, як люди користуються сайтами й застосунками. 1997 року Якоб Нільсен і його колеги помітили: 79% учасників тестів завжди сканували нову сторінку і лише 16% читали її слово за словом (How Users Read on the Web). Це лабораторні дослідження майже тридцятирічної давності, але пізніші дані NN/g вказують у той самий бік.

2008 року Нільсен проаналізував записи браузерів 25 людей, які користувалися інтернетом як зазвичай, без завдань від дослідників. На середній сторінці було близько 600 слів, і за візит людина встигла б прочитати не більше ніж 28% із них, навіть якби весь час тільки читала. Реалістична оцінка — близько 20%. Половину тексту встигали прочитати тільки на найкоротших сторінках, до 111 слів (How Little Do Users Read?).

Погляд у цьому дослідженні не записували: оцінку отримано за часом на сторінці. Учасники були освіченіші за середнього користувача, а дані зібрано ще 2005 року. Але висновок від цього не змінюється: на більшу частину тексту в людини просто не залишається часу.

Сканування заощаджує сили

Дослідники NN/g пояснюють це економією. Людина відкриває текст заради відповіді на своє запитання й намагається отримати її з найменшими витратами. За їхніми словами, люди з досвіду знають, що сканування дає майже стільки ж інформації, скільки читання, а часу й сил потребує помітно менше (Text Scanning Patterns). Вимірюваннями це не підкріплено, але добре збігається з тим, що видно на записах погляду.

Якщо здається, що з телефона ви гірше розумієте прочитане, одне з досліджень NN/g цього не підтверджує. 2016 року 276 людей читали легкі й складні статті на телефоні або на комп’ютері, а потім дослідники перевірили, як вони зрозуміли текст. Практичної різниці в розумінні не знайшлося, тільки складні тексти на телефоні читали повільніше (Reading Content on Mobile Devices).

Тож пробігати текст очима — звичний спосіб читати з екрана, і більшість людей робить так само. Проблема починається, коли сканування йде саме собою і ви не помічаєте, куди дивляться очі.

Літера F: що пропускає погляд у суцільному тексті

2006 року NN/g за допомогою айтрекінгу, тобто запису рухів очей, описала F-патерн. 2017 року дослідники перевірили його знову, на комп’ютерах і телефонах, і він нікуди не зник (F-Shaped Pattern of Reading on the Web).

Виглядає він так. Спочатку погляд проходить поперек верхньої частини тексту майже повністю. Потім опускається трохи нижче й проходить поперек ще раз, уже коротше. Далі рухається вниз уздовж лівого краю, затримуючись на перших словах рядків. На тепловій карті поглядів виходить літера F. У мовах із письмом справа наліво вона дзеркальна.

За спостереженнями NN/g, так люди читають, коли збігаються три умови:

• текст іде суцільною стіною, без підзаголовків, списків і виділених слів;
• людина хоче впоратися з текстом якомога швидше;
• текст цікавить її не настільки, щоб читати кожне слово.

Дослідники прямо називають F-патерн поганим для читача. Перші рядки отримують більше поглядів, ніж наступні, а перші слова рядка — більше, ніж решта. Усе інше погляд проходить побіжно, і з тексту випадають великі шматки. Пропускається те, що стоїть не на тому місці, навіть якщо це найважливіше. І людина цього не помічає: вона не знає, чого не побачила.

Як ще люди проходять текст

F-патерн — не єдиний. 2019 року NN/g описала чотири основні способи, якими люди проходять текст (Text Scanning Patterns). У порядку від найменш до найбільш ефективного:

• F-патерн — погляд по верху й лівому краю, як описано вище.
• Точковий. Погляд стрибає текстом і чіпляється за окремі слова: виділені, посилання або схожі на те, що людина шукає. Якщо ви шукаєте дату, очі самі знаходять цифри.
• Пошаровий. Погляд іде заголовками й підзаголовками, пропускаючи текст між ними, а на потрібному розділі зупиняється й читає його. Якщо не рахувати читання повністю, це найефективніший спосіб сканувати.
• Залучене читання. Людина читає майже кожне слово. Так буває, коли текст дуже потрібний або цікавий: у прикладах NN/g людина готується до перевірки знань або розбирається в інструкції з повернення покупки. Так само читають, коли довіряють джерелу або впевнені, що знайшли саме те, що шукали.

Останній пункт важливий: читання повністю не зникло. Люди перемикаються на нього, коли вирішують, що текст того вартий. Отже, змушувати себе читати все поспіль не потрібно. Потрібно самому обирати спосіб читання й не залишати це на волю випадку.

Як сканувати свідомо

Поради нижче редакція вивела з того, як влаштовані патерни. Окремим дослідженням їх не перевіряли.

Вирішіть, що вам потрібно від тексту. «Зрозуміти, про що це» і «дізнатися, до якого числа подати заявку» — різні завдання. Для другого точковий пошук працює краще за будь-яке читання: очі самі знайдуть числа, якщо ви знаєте, що шукаєте.

Подивіться на будову тексту. Якщо є підзаголовки, пройдіть по них: це пошарове сканування, найшвидший спосіб зрозуміти, про що текст і де потрібна частина. Якщо підзаголовків немає, але є абзаци, прочитайте їхні перші фрази. Уже з них видно, чи вартий текст вашого часу. Якщо перед вами суцільна стіна без абзаців, цей крок не спрацює, переходьте до наступного.

Шукайте застереження там, куди F-патерн не дивиться. Головне твердження зазвичай стоїть на початку фрази чи посту, а застереження йдуть слідом: «але», «крім», «тільки якщо», «до», «за умови». Вони опиняються далі у фразі й нижче в тексті, тобто там, де погляд за F-патерну ковзає повз. Тому довгий пост, особливо без розбивки, пробіжіть точково: шукайте ці слова, числа й дати. Знайшовши таке місце, прочитайте фразу навколо нього повністю.

Ось умовний приклад, пост у робочому каналі:

З понеділка звіти приймаємо тільки за новою формою, шаблон у закріпленому повідомленні. Старі шаблони краще видалити, щоб не плутатися. Заповнювати стало простіше: частина полів підтягується сама, а підпис керівника більше не потрібен. Якщо щось не підтягується, пишіть у коментарях. Звіти за вересень можна здати за старою формою до 15 жовтня, крім звітів про відрядження: їх тільки за новою. Дякуємо всім, хто допомагав тестувати форму.

Під час побіжного перегляду в пам’яті залишиться перша фраза, і ви почнете переробляти всі звіти. А вересневі переробляти не було потреби: строк стоїть у передостанній фразі. Хто дочитає до неї, але проскочить «крім», здасть звіт про відрядження за старою формою, хоча для відряджень вона вже не підходить. Точковий прохід знайшов би це місце одразу: «вересень», «15 жовтня» і «крім» стоять в одній фразі.

Переходьте до читання повністю, коли від тексту залежить дія. Якщо за текстом ви платитимете, підписуватимете, надсилатимете, змінюватимете плани або переказуватимете його колезі, сканування замало. Воно допомагає вирішити, чи читати текст, але не замінює саме читання там, де важливі деталі.

Іноді винен текст

Якщо пост — суцільна стіна без абзаців і виділень, а тема цікавить вас не настільки, щоб читати кожне слово, погляд майже напевно піде літерою F. Зачепитися йому нема за що, крім перших рядків, і пропуски тут — наслідок форми тексту, а не вашої неуважності.

Це видно і в старому експерименті NN/g. 1997 року 51 людина виконувала завдання на різних варіантах одного навчального сайту з однією й тією самою інформацією. Версія, яка була водночас короткою, зручною для сканування й написаною без рекламних перебільшень, за виміряною зручністю використання випередила початкову на 124% (Concise, SCANNABLE, and Objective). Сайт був один, а метрика комплексна, тож цифру не варто переносити на будь-який текст, але напрям зрозумілий.

Тому, коли ви знову погортаєте довгий пост, запитайте себе чому. Якщо текст вам не потрібен, його можна спокійно пропустити. Якщо його просто важко читати очима, не продирайтеся крізь стіну поспіль: пробіжіть її точково в пошуках чисел, дат і застережень. А якщо від тексту залежить ваша дія, прочитайте повністю хоча б ту частину, яка стосується вас.